Каміння у нирках: симптоми, методи лікування та діагностики

Нирковокам’яна хвороба зазвичай проявляється у віці від 20 до 60 років і більш поширена в жаркому кліматі. Вона вражає приблизно 10% людей протягом життя, захворюваність зростає з віком; У 50% випадків повторюється протягом 5–10 років, а у 75% – протягом 20 років. У розвинених країнах спостерігається швидке зростання протягом останніх 30 років, особливо у жінок, у яких захворюваність зараз майже така ж, як і у чоловіків.

Лікарі все частіше стикаються з пацієнтами з нефролітіазом через його зв’язки з гіпертонією, ожирінням, діабетом і остеопорозом.

Завдяки розвитку медичних технологій вдалося детальніше вивчити патогенез даного захворювання і визначити, від чого утворюється каміння у нирках. Важливо розуміти, що поява каміння є ознакою прогресуючої патології, що носить загальний характер.

Нирковокам’яна хвороба – це одне із провідних урологічних захворювань. Незважаючи на тривалий період реабілітації, лікування дає позитивні результати та хорошу динаміку.

Причини каменеутворення в нирках

Серед усіх патологій сечостатевих шляхів нефролітіаз нирки займає третє місце за частотою виявлення. Сечокам’яна хвороба набагато частіше реєструється в країнах з теплим і сухим кліматом, що цілком зрозуміло. З фізико-хімічної точки зору у такому кліматі створені умови для підвищеної дегідратації, отже, підвищується рівень концентрації сечі та з’являються ниркові камені.

Фактори, що сприяють розвитку патології, можна розділити на дві групи:

• Екзогенні
• Ендогенні

Екзогенні фактори прийнято ще називати зовнішніми. До них можна віднести малорухливий спосіб життя, особливості клімату, фізико-хімічний склад питної води, неправільні дієти та інше.

Ендогенні фактори, тобто, внутрішні, представлені ширше. Вони можуть бути як загальними, так і місцевими. До загальних відносяться: застосування певних лікарських засобів, авітамінози і т.д. До локальних ендогенних факторів фахівці відносять: аномалії розвитку певних ділянок сечостатевої та їнших систем, інфекційні ураження нирок, дренажі, які тривалий час перебували у місці введення та багато іншого.

Більшість камеіння скаладається з оксалату кальцію (70). Зміна дієти, що призводить до невеликого зниження рівня оксалату в сечі, навіть у межах норми, може значно знизити ризик утворення каменів з оксалату кальцію. У цю дієту входить підвищення вживання кальцію (що здається нелогічним, але кальцій у кішківнику дійсно знижує всмоктування оксалатів у кров), зниження вживання тваринного білка та інші заходи.

Найважливішим чинником утворення каменів є низьке споживання рідини. Знижене споживання рідини призводить до утворення концентрованої сечі, що викликає перенасичення та кристалізацію каменеутворюючих сполук. Крім того, низька швидкість потоку сечі сприяє відкладенню кристалів на уротелії.

Як утворюється каміння в нирках?

Ріст каменів починається з утворення кристалів у перенасиченій солями сечі. Крістали потім прилипають до слизовоє оболонки, таким чином створюючи осередок для подальшого росту каміння. Біологічні процеси, внаслідок яких крістали прикріплюються до слизової оболонки, не повністю вивчені. Багато, але не всі оксалатні камені оксалату розвиваються мінеральних відкладеннях у ниркових баліях. Ці відкладення складаються з кристалів фосфату кальцію і ростуть, руйнуючи слизову оболонку, утворюючи ядро ​​для відкладення оксалату.

Сучасні теорії зосереджені на ролі молекул клітинної поверхні у процесі прікріплення кристалів. Пошкодження слизової оболонки та відновлення після виходу каменів може збільшити активність цих молекул, що сприяє подальшому прилипанню кристалів.

Таким чином, «камені породжують камені», тому що:

• може вісля лікування залишитися ядро, на якому знов можуть утворюватися камені
• активізуються молекули, що сприяють адгезії кристалів.

Профілактика каменів спрямована на виявлення та усунення факторів ризику утворення кристалів.

Симптоми каменів у нирках – ворога треба знати в обличчя

Камінь у нирці зазвичай не викликає симптомів, доки він не переміститься всередині нирки або не пройде в один із сечоводів. Сечоводи – це трубки, які з’єднують нирки і сечовий міхур.

Якщо нирковий камінь застряє в сечоводі, він може перекрити відтік сечі та спричинити набряк нирки та спазм сечоводу, що може виявитися дуже болючим. У цей момент ви можете відчути такі симптоми:

• Сильний різкий біль у боці і спині, під ребрами
• Біль, що іррадіює в нижню частину живота і пах
• Хвилеподібний біль, інтенсивність якого коливається
• Біль або відчуття печіння під час сечовипускання

Інші ознаки та симптоми можуть включати:

• Рожева, червона або коричнева сеча
• Каламутна або незвично пахнуча сеча
• Постійна потреба до сечовипускання, сечовипускання частіше, ніж зазвичай, або сечовипускання невеликими порціями
• Нудота і блювання
• Лихоманка і озноб при наявності інфекції

Біль, спричинений каменем у нирках, може змінюватися — наприклад, переходити в інше місце або посилюватися в міру того, як камінь просувається сечовивідними шляхами.

Біль при камінні багато в чому залежить від локалізації уроліту. На інтенсивність болю також впливає розмір каменю, що рухається.

Диференціальну діагностику МКЛ доводиться проводити досить часто, розрізняючи симптоми нефроптозу, туберкульозу нирок та пухлин. Крім того, патологія може поєднуватися з іншими хворобами сечовивідних шляхів.

Як може боліти при камінні в нирках?

• У тому випадку, коли камінь перекриває собою весь просвіт сечоводу, біль має інтенсивний характер, нападоподібний. Ниркова колька – це ще одна назва такого гострого стану. Супроводжуючі симптоми – підвищення температури, можливе блювання та озноб.
• Якщо камінь перекриває собою частково отвір сечоводу, мінімальний відтік рідини існує, перебіг симптоматики млявий. Ниючий біль набуває переймоподібного характеру.

Просуваючись по сечових шляхах, камінь травмує слизову оболонку, тому в сечі можна виявити домішки крові. В аналізах це засвідчується як гематурія. Від ступеня ураження тканин залежить інтенсивність кровотечі: від кількох еритроцитів до видимих ​​неозброєним оком кровних смужок.

Зазвичай біль має чітку локалізацію у боці, де рухається уроліт.

Коли порушується пасаж сечі, розвиваються сприятливі умови для розмноження бактерій, які викликають запалення. Тому до ниркової коліки додаються симптоми запального процесу:

• Слабкість
• Збільшення температури
• Озноб
• Поганий апетит

З появою вищезгаданих симптомів необхідно терміново звернутися до лікаря. Як правило, виявляють каміння у правій чи лівій нирці, адже двостороннєураження зустрічається лише у 20% випадків. Після об’єктивного обстеження, буде призначено лікування.

Як визначити каміння у нирках? Методи діагностики

Симптомом виходу каміння є інтенсивний біль, тому колосальне значення має своєчасне звертання до лікаря та обстеження пацієнта. Крім загальноклінічних ознак, лікар може призначити:

• Ультразвукові методи дослідження
• Рентгенологічна діагностика
• Радіонуклідні методи

Подібні маніпуляції допоможуть визначити локалізацію уроліту, його розмір, структуру, форму тощо. Також призначається лабораторний комплекс: ОАК, ОАМ, різні аналізи, властиві для урології.

Як лікуватися при камінні в нирках?

Вибір лікувальної тактики залежить від хімічного складу конкретного уроліту. Так, наприклад, камені із солей сечової кислоти ефективно піддаються консервативної терапії. У такій ситуації дуже добрі результати показує літоліз.

Часто малоінвазивні та інші методики мають нетривалу ефективність. Як показує практика, рецидиви трапляються у 23-38% випадків. Видалення каменів із нирок буде результативнішим на ранніх термінах розвитку патології.

Принципи вибору методу, при якому видалення каменю буде оптимальним і для пацієнта, і для лікаря:

• Мінімальна кількість лікувальних сесій
• Мінімальна агресія для пацієнта
• Мінімальна травматизація
• Висока результативність

Методи лікування

В даний час застосовуються такі способи оперативного видалення каменів:

• Дистанційна ударно-хвильова літотрипсія. Камені в нирках, розміри яких знаходяться в межах від 0.5 до 20 мм, є показанням до втручання. Особливо якщо їх локалізація пов’язана з балією або сечоводом. Конкременти великих розмірів не піддаються лікуванню у такий спосіб. Щоб якісно розділити камінь на фрагменти, знадобиться кілька лікувальних сесій, а також установка катетера.
• Трансуретральна нефролітотрипсія застосовується при розмірах каміння до 20 мм. Для проведення процедури використовується нетравматичний гнучкий нефроскоп товщиною не більше 3 мм і довжиною 70 см, який без розрізів і проколів природними сечовивідними шляхами проникає безпосередньо в порожнину нирки до місця розташування каменю, де під відеоконтролем проводиться руйнування каменю лазерним літотриптором.
• Перкутанна нефролітотрипсія. Розмір каменів у нирках, понад 20мм – це медичний привід для проведення маніпуляції. Камінь у такому разі виводиться через нефростому – штучно створений отвір, що веде до верхньої частини сечовидільної системи.. Серед ускладнень внаслідок застосування даного методу можна назвати ниркову кровотечу.
• Відкрите оперативне втручання. Незважаючи на те, що сучасні технології обмежили список показань до відкритої операції через її травматичність, частота застосування відкритої операції варіює від 2 до 4%. Серед недоліків методу: поява рубців на паренхімі знижує робочий потенціал ураженого органу. Відкрита операція застосовується у тих випадках, коли консервативні методи або малоінвазивні методики не дали результатів або при лікуванні виникли ускладнення.

Розчинення ниркового каміння

При невеликих розмірах до 5-7 мм камінь може вийти з нирки разом із сечею. Якщо розміри конкременту більші, тактика лікарів спрямована на мінімальне травмування органу. Будь-який камінь – це тверде утворення, і для виведення з подразненої слизової оболонки необхідно його роздробити або розчинити.

Якщо камінь має уратний склад, можна використовувати цитратні суміші, які допомагають зробити сечу слаболужною та поступово розчинити такий камінь. Режим прийому засобів і дозування визначається індивідуально.

Ускладнення після каменів у нирках

Найчастіше ускладнення з’являються внаслідок вторинної інфекції через подряпини каменем слизової оболонки сечоводу. Можливий розвиток пієлонефриту: тоді в аналізі сечі буде збільшено кількість лейкоцитів. Коли процес запущений, з’являються рубцеві переродження ниркової паренхіми, виникає нефрогенна гіпертензія.