За частотою реєстрації у пацієнтів різного віку, гломерулонефрити поступаються тільки МКБ та пієлонефриту, а отже проблема дуже актуальна. Гломерулонефрит – це загальна назва групи захворювань, які мають імунний характер і проявляються через ураження клубочків. Як показує практика, хвороба швидко прогресує, тому в патологічний процес можуть бути залучені інші ниркові структури. Велика ймовірність того, що процес перейде у нефросклероз, і все може закінчитися розвитком ниркової недостатності.
Етіологія та причини гломерулонефриту
Незважаючи на всі інновації діагностики патологій нирок, етіологія хронічного гломерулонефриту здебільшого залишається невідомою. Причиною гострої форми захворювання найчастіше стають стрептококи із групи А. Громелуронефрит нирок може також провокуватися такими збудниками як: вірус Епштейна-Бара, герпесу, ентерококи та іншими.
Клінічні симптоми гломерулонефриту
Клініка захворювання характеризується тріадою синдромів:
- Сечовий
- Набряковий
- Гіпертензійний
Саме зміни у аналізах сечі виявляються найбільш стабільним симптомом у переважної більшості пацієнтів. Підвищення артеріального тиску також властиве захворюванням такого роду. Детальніше про особливості набрякового синдрому в дитячому віці, написано у статті «Гломерулонефрит у дітей симптоми та лікування». У дорослих хвороба протікає із невеликими відмінностями.
На окрему увагу заслуговує нефротичний синдром. Головні його ознаки:
- Гострий початок, симптоми виявляються по наростаючій
- Олігурія (зменшення кількості сечі)
- Зміни складу сечі (сечовий синдром)
- Підвищення артеріального тиску
- Набряки
- Транзиторна азотемія (надмірна концентрація в крові продуктів білкового обміну)
Саме стаття «Гломерулонефрит та нефротичний синдром: причини та симптоми», допоможе дізнатися більше про такий стан.
Діагностика гломерулонефриту
Хворобу нирок, а саме гломерулонефрит діагностують так:
- Мочовий синдром: в аналізах сечі визначається підвищений вміст білка, наявність еритроцитів (домішка крові), збільшення титру лейкоцитів у поодиноких випадках.
- Нефротичний синдром: в аналізах сечі втрати білка перевищують три грами на добу, виявляється холістеринемія. Стан пацієнта поступово погіршується.
- Функціональний стан нирок: оцінюэться через проведення проби Земницького та проби Реберга. Констатується прогресивний розвиток метаболічного ацидозу (порушення хімічного кислотно-лужного балансу у крові).
Діагностика гломерулонефриту повинна бути комплексною і враховувати скарги пацієнта, дані анамнезу та лабораторних досліджень.
Згідно з результатами аналізів проводиться диференціальна діагностика, яка виключає такі патології як амілоїдоз, туберкульоз нирок, вторинні нефропатії та інше.
Класифікація гломерулонефриту
Розглядаючи гломерулонефрити за нозологічним принципом, раціонально поділ його на наступні категорії:
- Первинний гломерулонефрит, який зустрічається у 80% випадків, етіологія такої хвороби залишається невідомою.
- Вторинний гломерулонефрит зустрічається на тлі вже існуючих системних патологій, при фармакологічній терапії, хворобах печінки тощо
Крім того, лікарі поділяють гломерулонефрити за характером перебігу: гострий, підгострий, хронічний. Нерідко підгострий гломерулонефрит може мати злоякісний перебіг, перетікаючи у хронічну ниркову недостатність. Більше розширена класифікація гломерулонефриту представлена у статті «Гострий гломерулонефрит: форми, симптоми, лікування».
Лікування при гломерулонефриті
У переважній більшості випадків не слід обмежувати фізичну активність.
У період загострення та при нирковій недостатності слід дотримуватися суворого постільного режиму.
Колосальне значення має дієтотерапія, в даному випадку йтиметься про дієту № 7.
При вираженому гіпертензіальному синдромі рекомендовано обмежити споживання води та солі.
Якщо констатується гіперкаліємія, їжу варто трохи недосолювати.
Терапія, лікування при гломерулонефриті:
- Симптоматична – нефропротектори, діуретики.
- Патогенетична (при необхідності антибіотики). Також приймають глюкокортикоїди, цитостатики тощо
- Замісна терапія передбачає проведення гемодіалізу. У крайніх випадках потрібна трансплантація нирок.
Ускладнення, які може дати гломерулонефрит
При гострій формі гломерулонефриту великі шанси розвитку енцефалопатії, яка іноді називається еклампсією. Головний мозок уражається внаслідок порушення гомеостазу в орґанізмі у разі хронічної хвороби нирок, при цьому гинуть клітини мозку та порушується його функціонування.
Крім того, ускладнена форма гломерулонефриту з хронічним перебігом може перейти до гострої/хронічної ниркової недостатності.
Прогноз при гломерулонефриті
Від морфологічного варіанту гломерулонефриту, залежить подальший перебіг захворювання та шанси пацієнта на одужання. Найбільш сприятливий прогноз дає латентна форма захворювання. Найбільш несприятливий прогноз має змішана форма, адже вчасно виявити патологію важко, а отже, і лікування не здатне дати максимально добрі результати. Гломерулонефрит – не вирок, головне не займатися самолікуванням і звернутися за допомогою до лікарів.
